Люся - дівчина порядна,
У селі вчителювала:
За столом жувала моркву –
Зошити перевіряла.
Кінець року: тут контрольні,
Підсумкові готувати,
В паперовому форматі
І в цифровім звіти здати.
А на завтра, десь під вечір,
Батькам треба нагадати,
Що навчання вже позаду –
Гроші на ремонт зібрати.
Ще комісія приїде
Укриття перевіряти:
Треба в погребі сирому
Стільці й лави розставляти.
І директор вже горланить:
З півдня буде ще й педрада,
Роздадуть усім догани –
Вже й роботі цій не рада.
-Алло, Люсю,- це Тамара,-
Де ти зранку пропадала?
Я дзвонила вже два рази,
А ти, наче в воду впала!
-Ще тебе не вистачало!-
Гаркнула Людмила Томі-
В божевільні я знаходжусь,
По народному - в дурдомі!
-Та це ясно, зрозуміла,-
В телефон гукає Тома,-
А тепер скажи спокійно:
Ти у школі, чи удома?
-Кругом мене божевільні,-
Кричить Люся,- що казати?
Мене зараз не чіпайте,
А то можу покусати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2025
автор: Катерина Собова