Знак таємний бачив я,
І мій спинився плин думок -
Може, знак - чиєсь ім'я,
Може - слово "рок"...
Послання приховані,
Натяки зашорені -
Сенсу їхнього не взнав,
Бо я не пророк.
Де ви є, ті часи, про які я так мріяв?
Де ти, вітре, крил розмах, ти де?
Де є та, чиє серце пала, а не тліє;
Де жага, що до світла веде?!
Важко відповідь шукав
І навколо, і в собі,
І хотів, аби мій друг
допоміг мені.
Друг до тебе є близьким
Лише ворог ближчим є
Й ворог сам для себе ти
В тім буття земне.
Де ви, ті, хто свої боронив ідеали?
Де та віра, що нас береже?
Де той дух, що ми в себе роками вбирали;
Ви назавжди в минулім невже?
Вперто сам себе питав,
І долонь собі простяг;
В очі свої зазирав,
Подолавши страх.
І мій голос відповів:
"Сенс буття знайдеш і суть,
Все підкориться тобі -
Лиш собою будь".
І здобутки, і слава часів проминувших;
І снага, що в легендах жиє,
І ті іскри, що згаслі запа-А-люють душі
Вірю я, що були ви і є!
Вірю я, що були ви і є!
Вірю я, що були ви і є!
Вірю я, що були ви і є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2025
автор: АндрійМазан