Много, много тисяч літ,
Жив слов’янський Божий Рід.
З Богом люди розмовляли,
Їм гімни Слави воздавали.
Мінявся вік, мінявся світ,
В мирі жив слов’янський Рід.
Мить прийшла і стук у двері,
Дух ввійшов чужої* віри.
Були слов’яни діти Божі,
А в новій вірі - раби Божі.
На древню віру й закон ПРАВА,
Хрест наклала чужа держава.
Прокляття впало на Україну,
Що ми попрали віру Родинну.
За тисячі літ нової віри,
Кров людської пролито без міри.
Вірте люди з серцем й душою
У віру, що обрали волею своєю.
Та віра з якою Рід народився,
Кров Роду зве — до коріння Роду вернися.
Червень 2025 р.
Примітка*: Київський князь Володимир в 988 році силою охрестив Україну, погромив слов’янькі церкви (капища), на їх місці збудував церкви хрестиянські, винищив Волхвів і тих хто перечив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2025
автор: Сокол