Навшпиньки йшла на схід...
Ось й горизонт.
Не розбудити б лиш торканням вітер.
Він з ночі не вгавав, збирав пісок.
Та зграя птиць ввірвалися у місто...
Ковзнули крила по найтоншім склі.
Розбився сон. Зажевріло світання.
Почався день, і знов в височині
пала зоря, врочиста і прадавня.
28.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2025
автор: Іванюк Ірина