Час проникає у твоє тіло,
як хмара пилу в прозорий фонтан,
руйнує колишню чарівність
і навіває на мене німий смуток.
Раніше до мене інші бачили,
а інші ще побачать, як описати
кохану струнку фігуру, пам'ятати,
яка насолода бачити прекрасне тіло.
Але ми пізнаємо самотнє життя,
щастя і біль пропонують одне одному
незайманий світ кожної людини;
тому мій незбагненний смуток новий.
Новий, як у першої людини,
яку викинули з раю разом з коханням,
і вона побачила, як тінь перемагає
небо, як старіє кохане тіло.
[b]Luis Cernuda Amando en el tiempo[/b]
El tiempo, insinuándose en tu cuerpo,
tal la nube de polvo en fuente pura,
aquella gracia antigua desordena
y clava en mí una pena silenciosa.
Otros antes que yo vieron un día,
y otros luego verán, cómo decir
la amada forma esbelta, recordando
de cuánta gloria es cifra un cuerpo hermoso.
Pero la vida solos la aprendemos,
y placer y dolor se ofrecen siempre
tal mundo virgen para cada hombre;
así mi pena inculta es nueva ahora.
Nueva como lo fuese al primer hombre,
que cayó con su amor del paraíso
cuando viera, tal cielo ya vencido
por sombra, envejecer el cuerpo amado.
de "Como quien espera el alba")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2025
автор: Зоя Бідило