[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RnDRoUtQQ7g
[/youtube]
А надвечір"я тихо плине,
Радіє стомлена земля.
Від спеки денної спочине,
Прихисток ввечері знайшла.
Проміння сонячні згасають,
І огорта нічна пітьма.
Всіх прохолода обіймає,
Бо денна спека відійшла.
Земля розправила вже груди,
Розкрила сонні ще повіки,
Друге життя уже вирує,
Гортає інші сторінки.
Неначе стало усе інше,
Що так боліло, вже пройшло.
На це дивлюся я простіше,
З дощами, мабуть, все стекло.
Чому ж тоді десь плаче скерцо?
Душі ідилію не руш...
Хіба обдуриш своє серце,
Мабуть, ще боляче йому?.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2025
автор: Cнежана