[b]Л[/b]егенько підкрадався вечір вже,
[b]У[/b] сутінки вбиралася природа,
[b]Н[/b]емов для серця світле протеже
[b]А[/b]ж в темну ніч відводила негоду.
[b]Л[/b]етіла мила магія світів,
[b]А[/b] на душі бриніли дивні звуки,
[b]Н[/b]а камені святий скрипаль сидів
[b]І[/b] так чуттєво струн торкались руки.
[b]Ж[/b]ага була і в серці й наяву,
[b]Н[/b]а жовті трави падало сумління,
[b]А[/b] я вбирала музику живу
[b]П[/b]рекрасного, зворушного творіння.
[b]І[/b] все тоді дурманило мене,
[b]С[/b]олодким сном вмивалася калина,
[b]Н[/b]е передати щастя неземне,
[b]Я[/b]к ніби малювалася картина.
[b]А[/b] на її безмежжі до зірок
[b]Ж[/b]иття резонно додавало світла,
[b]У[/b] глибині проникливих думок
[b]С[/b]инхронно все єдналося із тілом.
[b]А[/b]корди досягали вже висот,
[b]Д[/b]оносячи все те, що я хотіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик