Зупини нас,Господи, зупини
Усіма пересторогами.
Віднайди нас, Господи, віднайди
Між усіх манівців - дорогами.
Крізь болото і трясовину
Йдемо - маємось.
І шукаєм свою провину
В котрій знаємось.
Онімілі від слів чужих
На папері німотно плачем.
Кожна смерть - комусь оберіг?
Хто за неї комусь пробачить?
Сходить сонце. Земля - мовчить.
Світу вдосталь нічної крові?
Як нам вимовчати,що болить
І ще мріється у Покрові?
Розхрестилося нам життя
В кожній прісній молитві нині.
Йдемо далі,як навмання,
Ми - і вічні, і - швидкоплинні.
Тужить щемом вечірня мла.
Лячно навіть від зорепадів.
Прірва болю - і та мала,
Щоб означитись у пораді.
Як нам бути з суцільним "як"?
Просто вірити - це не острах?
Відшуковуєм в небі знак,
Сподіваємось - це не поспіх.
І не знаємо глибини
На яку дотепер спроможні.
Дай нам,Боже, побачить сни,
Але збудуться хай не кожні...
27.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2025
автор: Вадим Димофф