Бути природним — це рідкість земна,
Як серед хаосу тиша ясна.
Не удавати, не грати ролей —
Бути собою — це виклик для сильних людей.
Світ малює на обличчях вуаль,
Шепоче: "Змінюйся, вдягай ідеал!"
Та справжність — мов річка, що тече вглиб,
Не знає вона ані фальші, ні темноти кривд.
Бути собою — не боятись своєї краси,
Не гасити в собі душі голоси.
Це — не зрадити власний вогонь,
Коли світ прикидається світлом погонь.
Природним бути — не значить простим,
А значить — глибоким, як всесвіт живим.
Не підлаштовуватись під страх,
А жити в гармонії, серцем, в діях і снах.
Це — коли істина говорить в тобі,
І ти не ховаєш її у журбі.
Коли не боїшся сказать: "Я такий!",
Хоч світ вимагає покори глухих.
Це — не забути, що в кожній людині
Світло живе, не в шаблонній картині.
Хто зберігає цей вогник в пітьмі —
Той справжній герой у щоденній війні.
Бо бути природним — це не самота,
Це дотик до суті, до власного "Я".
Це правда в очах, це тиша в словах,
Це вірність собі — навіть в буремних часах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2025
автор: Олександріса