[b]Пацієнти ще не вмерли, але й неживі.
Хронічно хворі певно вже всі.[/b]
[quote]Скільки ще повинно загинути людей і хто з тих, хто залишиться нарешті зрозуміє, що так, як ми живемо- жити неможливо?[/quote]
Система платних послуг,
Якість яких нульова -
Оце в Україні
медицина така.
Сімейний лікар для чого потрібний?
Під кабінетом сидіти потрібно.
Для чого?
Щоб вас він послав.
Оце медицина у нас вже така.
Розтерибанити б
з бюджету бабла.
Гроші кажуть ходять
За тобою,
Ось тому ми хворі,
Ненормально у всіх з головою.
Був же диспетер,
навіть не лікар.
Прозоро ж було.
Менше крали бюджетне бабло.
Лікар сімейний цікаво для чого?
Країна така ж.
Куди не поглянь - Вавілон.
Боги,
Олімп,
на поклон.
[b]Ви ж дітей не тому вчите.[/b]
Діти щасливі - поки не знають, що таке Пі.
Кажуть, що це число.
І там про коло, про круг,
Про математику.
Відчуваю вашу реакцію -
ступор.
Повний ступор.
Точно як не А та Бе,
А Ікс!!
Ігрек!
Це навіть не коментую.
Та вірш не про це.
Пі - це набагато більше ніж число.
І протерши дванадцять спідниць,
А хлопчики девять штанців
Чи навпаки, у нас же гендерна рівність
та рівноправність меншинств,
Діти нарешті зрозуміють,
Що школа то і є те Пі.
А коли їх ще й полікуюють,
То нарешті дійде,
Що медицина теж то є Пі.
І осягнуть ізоморфізм..
Інтуїтивно.
А коли виповниться вісімнадцять,
то зрозуміюють уже на все життя,
що війна - то повний Пі.
[b]Мій син - ваш мер[/b]
Розумію, чому дружина така -
в дитинстві попала
під шкільний автобус.
А син чому ж такий?
Певно тому, що боксер.
[b][b]Навіщо ви запитуєте?[/b][/b]
На прийомі в невропатолога.
-Скарги на здоровя є?
-Так, я - хворий.
-Травми голови у вас були?
-Так, були.
-Документи покажіть, що підверджують це.
- В мединій карті.
-Головний біль турбує?
-Так, турбує.
-Голова іноді паморочиться?
-Так, іноді паморочиться.
- А тиск який у вас?
-Високий.
- Так і пишу, ви - здоровий.
-Ви, впевнені?
-Звичайно, ви розумієте тіло - це єдиний організм,
вам до кардіолога.
[b]Аристократи[/b]
На старості
став
розуміти
аристократів.
Чому вони
їдять з собаками,
все, що мають до цента
заповідають собакам.
Людям ще дуже далеко
до собак.
[b]Роздуми[/b]
Так добре жилось у країні,
що навіть заможні -
залишили все, квартири,
домівки, нажите майно,
виїхали й не повернуться.
[b]Дівка з норовом[/b]
Вони
все
погибали
і погибали
за європейські цінності.
Вона так і не відкрила їм браму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2025
автор: oreol