Плакала мати, плакало небо,
Плакала вся Україна,
Що кров’ю полита, сльозами умита,
Тілами синів покрита руїна.
Отак ми йдемо по терновій стезі,
Лукавствами ми оповиті.
Купаємося у свій і ворожій крові,
А з обіймів оману не бажаємо вийти.
Нами керують завжди чужаки,
І в наших серцях велика довіра.
Та свої і чужі в овечій шкурі вовки,
З душею людини-вампіра.
Тепер платим життям за байдужість свою
До Неньки і до Родини.
Тому гинемо в буднях і в запеклім бою,
Але з любов’ю до Неньки-України.
Червень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Сокол