Ой, пекучий ти жалю,
Серденько не край
Без краплиноньки жалю,
Наче коровай!
Серденько ж живе. Воно
Відчуває біль,
Що несеш йому давно
Вже ти звідусіль.
Час цьому покласти край.
Час тобі іти
З нього десь за небокрай,
В іншії світи,
Де навкруг й душі нема,
А лише пітьма
Темнолиця і німа
Пустку обійма.
З серця йди і не вертайсь
Більш до нього ти!
Навіть і не наближайсь
Ні на крок! Змети
Всі свої сліди й мене
Назавжди забудь!
Хай у серці біль мине!
Ти ж подалі будь,
Бо причиною його
В нім є саме ти!
Серця більш не край мого!
З нього геть лети,
Наче птах! Нехай ввійдуть
Світлі почуття
В серце і нехай живуть
В ньому все життя,
Щоб тебе навік забув,
Жалю, я в цю ж мить
І щоб я щасливим був
В світі цім щомить!
Євген Ковальчук, 04. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Євген Ковальчук