- А знаєш що? Не буду я від тебе більш тікати,- ска-
зала мишка.– З тобою краще я піду до твоєї хати.
Побачить хочу, як живеш ти у своїй хатині. Така ве-
лика! Добре там тобі й твоїй родині?
- Та добре, - Тишко їй. - Гаразд. Мене там дуже
люблять. Годують, гладять всі щодня. Сьогодні си-
ру куплять.
- А я живу у нірці. Так. Мені теж непогано. Та хочу
в хаті побувать. Там, певно, дуже гарно!
- Ото ж збирайся. Тут не стій. Стемніє – прибігай
мерщій, - на те сказав їй Тишко.
Коли стемніло, то прийшла мишка до хати з Тиш-
ком.
Все роздивлялась навкруги і щось робила нишком.
Тишко того не помічав. Був щедрим, мишку приго-
щав. Вдвох гралися, як діти. Як час прийшов додому
йти, то почала просити маленька мишка:
- Масла дай, і ковбаси, і сиру.
А вранці… Що за голоси? Нема у хаті миру!
Усіх цікавить, хто погриз? Розбив! Забрав! Сховалось?
---------------------------------------------------------------
То ж вибирай із ким дружить. Бо ти ж не хочеш,
щоб в твоїм житті подібне сталось?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Надія Башинська