Чомусь мама супить брови,
А тато моргає -
Від мене своє обличчя
Наче відвертає!
Немов дощик із грозою,
Що шкоду зробили…
Десь полили рясненько,
А десь – покропили.
Бачу, щось таки неладне,
То між ними чвара?!
Мама борщику татусю,
Бігме, не наварить!
А тато сопе і крекче,
Ходить якось боком…
Чи не мамин то синець
У тата під оком?!
Я швидесенько верчуся -
Борщу наварила!
І своїх «батьків чубатих»
За стіл запросила!
А той борщик - миротворець,
Знає своє діло!
Гроза пройшла стороною,
Життя завертілось!
В.Ф.-14.06.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Веселенька Дачниця