Визира Божа Матір з під снігу,
Мов метелик крізь клітку скляну,
Мовби фору дає печенігу,
Мовби хустку дарує лляну,
Як покрову від інших незрячих
У краю безупинного зла,
Щоб зі споду на рай всі терплячі
Роздивлялись з притулку тепла.
Ти не бійся – то звичай буденний ,
То звичайний над Світом покров,
Щоби в ніч ти до пекла не вскочив,
Доки б’ється метелик у скло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: bloodredthorn