Зима сувора до застиглих вуст
Торкнулася холодною рукою.
Усім, що є, і радістю, й журбою
Не серце править, а здоровий глузд.
На шиї камінь. Залишки вогню
Стрибнуть зі мною у холодну воду.
Звитяжний крик стає шматочком льоду
І падає під ноги, на стерню.
Не тане на волоссі білий сніг.
Добро та зло - невизначені, хибні.
Навіщо взагалі життя потрібно,
В якому ми втрачаємо близьких?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Артур Дмитрович Курдіновський