Я втомився, а чому не знаю,
Тану, мов туман, як сніг на сонці.
Поволока, все обман.
Життя-безмежний океан,
Згусток нервів, незагойних ран,
Проте вірю десь
Острів є чудес
Чи оаза для поета,
Що втомився
І де промені купають сонця
Дух його і тіло
І народжують словесну сталь для діла.
(переклад власної поезії 09.02.2012 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Ростислав Сердешний