В душі пустота ... Відчуття даремного життя...
Все втрачено... Ліки не дають ефекту...
Однокласники і друзі дитинства забули...
Перше кохання навіть і не згадає...
Я відчуваю себе нікому не потрібним..
Хочеться вмерти ... Смерть здається чимось містичним... Бог мене покинув.. чому я досі живу... Чому? Чому я досі живу?
Життя не має сенсу... Сатана скоро забере мою душу...
Нічого не помагає... Ні ліки .. ні церква ...
Я відчуваю пустоту ... Хочеться вмерти ...
Адже мене всі забули... Слава... Вірші?
Все втрачено ... Відчуття що всі ненавидять....
Я в страшному стані.. і ніхто не допоможе...
Темні сили доб'ються свого... Я так не хочу жити... Яка ціль? Який сенс.... Колись все було..
Школа , друзі і тд.. а тепер я в відчаї страшному .. важкі ліки не помагають ... Я в страшному стані . Наче в страшному сні... Час летить ... Ніхто мене і не згадає.... Навіть в храмі я ніби чужий.. Боже. Як же ж мені боляче .. для чого я живу? Для чого? Моє життя втратило сенс ... І я не наче лечу в прірву ... Для чого жити ... Для чого? Світу стане краще без мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2025
автор: Ростислав Мельничук