У божевілля є

У  божевілля  є  своє  обличчя.
У  божевілля  є  своє  ім’я.
Мене  воно  крізь  час  і  простір  кличе,
Сил  опиратись  вже  не  маю  я.

Ти  не  прийшов.  І  знову  я  блукаю
І  з  болем  в  серці  пошепки  молюсь.
Чому  [i]собі[/i]  я  гірко  дорікаю?
Чому  ж  [i]себе[/i]  утратить  не  боюсь?

Бо  все  одно.  Без  тебе  світ  немилий.
І  божевілля  пахне,  мов  труна.
Його  обличчя  –  очі  твої  й  крила.
Ім’я  його  –  одна,  одна...  Одна.

2001.


[i]Із  добірки  "Брабантське  мереживо".[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2025
автор: Анно Доміні