Просинаюсь… В віях ще плутається солодкий сон… смакую його останні крихточки… Потягууусі!... Як же без них ще в теплому ліжечку?.. Піднімаюсь поволі… Вдихаю глибоко смак нового дня… Капці мене дочекались… Виходжу на ганок, ще в легких обіймах прозорої пелени сну… Ох, як же гарно!!! Сонечко теж просинається, вкрите малиновою зорею… Солов’ї переливами виспівують, між ними – лемент денних пташок та неповторний хор жабок… Лелека-красунчик пролетів… Вдалині заплакали церковні дзвони… І ще… хлопці стріляють… тренуються, щоб вміти вправно захищати рідну землю, матінку, свою дитинку…
Життя продовжується…
25.06.2025 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2025
автор: Любов Вишневецька