Вже лоскоче промінець довгі вуса Тишку.
А він спить собі та й спить... Всю ніч ловив
мишку.
Ой дражнилася ж вона! То ж хотів спіймати.
Натомився. Спить тепер в ліжечку у хаті.
Ще й подушечка під вухом. Тишкові м'якень-
ко.
Спить. Спросоння щось муркоче сам собі ти-
хенько.
Кликала його Маруся:
- Молочка попив би.
Звав Сергійко в футбол гратись:
- Гол мені забив би.
- Давай будем вдвох читати, - звала Тишка
Галя.
Заспокоїла бабуся діток. Так сказала:
- Усю ніч ловив наш Тишко мишку вередливу.
Хай поспить, щоб відновити зміг він свою силу.
Потім молочка поп'є він і буде читати. Часу ви-
стачить у нього ще й в футбол пограти.
-------------------------------------------------------
Знов лоскоче промінець довгі вуса Тишку.
Випив він вже молоко і читає книжку...
А що далі буде котик наш малий робити,
щоби весело було йому в світі жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2025
автор: Надія Башинська