Виють вовки моєї тіні
Навалу шакальїх зграй
Заповнюють доли й низини
Хоч ти як їх сук не вбивай...
Прийде злато Сонця колись
Буде знову зеленим ліс
Ну а поки що криваві ікла
І лютує внутрішній шиз
Моя стежка кривава дорога
Я більше не пам'ятаю сни
У мене немає часу на Бога
Мої легені майже пусті
Я блюю кулями смерті
вбиваю вдень і вночі
і тепер не відчуваю вежі
За якою є сенси душі
Здохнуть орки обов'язково
Роздріб оптом або усі
Повинен настати ранок
Коли останній зможе втекти
Ші використовував створюючі пісню.
https://youtube.com/shorts/8BgpmlyiGsE?feature=share
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2025
автор: Bazikov