Танець, останній
крок у порожнечу,
Доля як тінь.
За руку веду,-
Шарманка співала.
Дзвеніла в ночі,
Тонув я у звуках,
Як у річці струмки.
Сміялися демони -
Пекло та рай,
Що є смерть то лиш вічний край.
Танцюй,
мій друже,
до самого дна,
де світло та темрява сплелися навіки.
Погляд за поглядом.
Іскри в очах.
Кружляють душі в запорошених вітрах.
Світ на грані.
Кружляють душі в танку останнім.
Світ на грані.
Розмите буття.
І кожен крок - наче по лезу бритви,
ріже мов ніж.
Сміялися демони...
Пекло та рай...
Смерть то і вічний край.
Танцюй же, друже,
. .. До дна
. ..
де світло й темрява сплелися назавжди
Шарманка затихла
... Лише шепіт ночі
... Місяць сміється
... Біль ріже очі
... Десь там, далеко... Пустота
кличе
... десь у далечіні порожнеча кличе
І з цим танцем все зникне.
Сміялися демони, -
Пекло і рай!
Що є смерть - лише вічний край.
Танцюй,
Мій друже.
До самого дна,
де світло і темрява з'єдналися назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2025
автор: oreol