[i]Древня легенда, переказана дряхлим волхвом, десь на березі Дніпра. Про андрофагів, прародичів московитів: дике кодло канібалів, що прийшло з північного мороку....
[/i]
- Ой не з нашого кореневища вони, не з наших жилавих гілок...
З сіверського туману, з чорного лісу без співу й сонця,
зійшли вони — ті, хто не має ні імені, ні душі.
Кажуть, у давні-давні часи, коли ще Дажбог ходив полями, а Перун бив у небо не для грому, а для зросту,
жили на півночі дикі племена, що не знали ні глаголу, ні пісні, ні роду.
Їх нарікали Андрофагами, — людожерами,
але ж то було ймення, дане ззовні, бо самі себе вони не звали ніяк.
Не будували міст, не плекали нив,
не вшановували предків, бо ремиґали їх.
Плоть ближнього для них — не дар, а звичка.
Кровина — не священна сере́дина, а питво.
Чада там народжувались без сміху,
а старі — гибнули, як білі кістки в морогові: мовчки,
бо слово в них вмерло ще до їхніх батьків.
Вони прийшли із млою,
мов сажа з гнилих печей,
і ступили на терени слов’ян,
наче ніч на очі.
І тоді перші князі півдня — праотці наші — стали на раду,
і мовив відун Ладомир:
— Це не люди, а сірі тіні. У них кореня чортмі в землі,
немає духу в повітрі. Тлять вони живе єство,
бо не вміють його розуміти.
І вони прогнали людоїдів у непролазні болота та мочарі,
де земля гниє,
де світло не пробивається крізь вічні хмари.
Але ті лишили там насіння —
і з нього виросли інші:
народ залізної руки і дерев’яного серця.
Їхній язик став пізніше — москвинським,
їхній закон — кулак,
їхня правда — сокира.
Звідти й почалось московське поріддя.
Не з братства — з голоду.
Не з істини — з укусів.
Не з співанок — з рику.
Бо в ангіях* їхніх — пам’ять андропофага.
І хоч зодяглися вони в ризи, і храми поставили,
в більмах їхніх усе ще існує темрява пращура:
той, що їсть людину —
не зубами, а владою,
не ротом, а наказом.
Тож стережися, дитино, коли чуєш з сєверу голос —
у ньому не мова, а жування кістки.
У ньому — слина Андрофага**....
*Ангія(заст.) - жила, судина.
**Написати твір надихнув вірш автора Філая "Звідкіль взялася ця горе-чума"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042207
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2025
автор: О. Хвечір.