Духмяніє час, столітньо,
Сходить золото дощем,
Погляд квапиться у літо,
Підсолодженим плачем,
Споглядає привідкрито,
Ледь торкається плеча,
Поки росами не змито,
Гріх грайливо зустріча,
Манить, любить, почарує
Світлом сонячна парча,
Обіймає, тулить, чує,
Небосвячена свіча,
Святить рясно медом, вище
Чари стеляться небес,
І здається, що Всевишній
У медах її воскрес,
Тішить ночі білим шлейфом,
По-бджолиному шумить,
Легка хвиля сонним дрейфом
Квітам казку гомонить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2025
автор: Валерій Лазор