[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ku4AnXTXPns[/youtube]
Нам хлібну скоринку від зайця
У хату приносив дідусь:
Онукам черствого окрайця...
Згадалося зараз, чомусь.
Онукам черствого окрайця...
Згадалося зараз, чомусь.
Старенький та ще на роботі.
Він скирту зимою стеріг.
А вдома, у повній злидоті,
Той вечір сідав на поріг.
А вдома, у повній злидоті,
Той вечір сідав на поріг.
Вогонь запаливши дровАми,
Поставивши борщ у печі,
З онуками бабця - малими,
Дрімала до ранку вночі.
З онуками бабця - малими,
Дрімала до ранку вночі.
Дід вранці заходив у хату,
Пакунок з кожуха виймав.
Скоринки було небагато
Та нею дітей пригощав.
Скоринки було небагато
Та нею дітей пригощав.
Ой як же тоді смакувала
З морозу скоринка оця! -
І радість по хаті витала,
І вдячності зайцю слівця.
І радість по хаті витала,
І вдячності зайцю слівця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2025
автор: Ольга Калина