Там куди приводить мовчання,
Де таїна породжує світло,
Там де розквітає чисте кохання,
Зникне все, що набридло...
В обителі високогірного вітру,
Під поглядом далеких зірок
Звільнюсь і біль свій зітру,
На зустріч щастю зробивши крок...
З пітьми є один вихід до неба:
Прийняти усе втопившись в безодні...
Це все я, брехати більше не треба...
Просто тепер мої демони стали голодні...
Я напою кохання ніжністю...
І кожну свою секунду збагачу добротою...
І нехай я боротимусь з вічністю,
Але залишусь справжнім собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2025
автор: DarkLordV