Зійшло сонце. Золотисті промінці
щедро так порозсипало по ріці.
А на хвилях, мов на гойдалці... Краса!
Аж у травах засвітилася роса.
Квіти тут уже розкрили пелюстки
і шепочуть: - Подивіться ми які!
І привітно так всі дивляться на світ,
в них барвистої веселки сяє цвіт.
- Дуже гарні!- хмарка їм відповіла,
знов прозору, чисту воду тут пила.
- Буде жарко, я поллю вас. Та глядіть,
щоб не змокло зайченя, що в травах спить.
Медом пахне тут в повітрі. А пісень
переслухає ой скільки ясний день...
Стихнуть птахи ненадовго тут, на мить,
щоб послухати, як дощ рясний шумить.
Зійшло сонце. Золотисті промінці
щедро так порозсипало по ріці.
А на хвилях, мов на гойдалці... Краса!
Аж у травах засвітилася роса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2025
автор: Надія Башинська