Осінь - золота,
Кругом тиша,
Лише губи шепочуть.
Звуків не чути.
Листя ж кружляє
в танці,
ніби востаннє.
Час все забирає,
кудись поспішає.
Не повернути нас
в той
жаданий час.
А кохання прилетить,
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем,
Розірве на шлатки,
Не чекай порятунку, не благай про пощаду.
Як завжди.
Воно має рацію.
У цьому вся відповідь.
Палахкотить у грудях,
і уже запізнілий цей осінній сюжет.
Листя відлетіло.
Залишився сум.
Лише час лікує.
Рани рубцює.
Та шрам - як тавро,
він на тілі, біль ж у душі.
Вітер свистить, листя опало.
Засинає сад.
Та кохання, спалахне,
Лиш потрібен наряд.
Кохання прилетить,
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем,
Розірве на шматки.
Як завжди, як завжди..
Воно має рацію.
У цьому вся суть.
Запізнілий сюжет.
Осінь золота.
З паличками в парку
пара
пожила.
Та вічна душа,
завжди молода.
Ти прийшла так несподівано,
Як перший сніг на
поріг.
Залишаючи сліди,
Я спалив мости.
Але куди йти ?
Твій вогонь усередині,
його не загасити.
Кохання прилетить,
Не спитавши навіщо.
У серці спалахне вогнем
Розірве зовсім,
Як завжди
Вона має рацію
У цьому вся відповідь.
Неповторний осінній сюжет
який не забути.
Туди хоч на мить
І все б повернути.
Осіннім б листом
Тебе привернути,
Осіннім теплом
Тіло б зігріти,
В ключі журавлинім б
з тобою
летіти.
Поруч
діти
Поруч
діти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2025
автор: oreol