Загубились світи наших кращих років
У щоденнім життєвім сум’ятті.
Лиш відлуниться в пам’яті стукіт підків,
Щоб за мить в сьогоденні розстати.
Хвиля дивного настрою в тебе впливе,
На теплі тих світів погойдає,
І душа наче знову чимсь іншим живе:
І радіє, і мріє, й страждає.
01.08.1999
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2025
автор: Людмила Коломоєць