Я без жодного жалю
Тугу в серці роздавлю
І до нього притулю
Світлу радість, що люблю.
Я не буду більш тужить.
Серце більш не защемить.
З радістю я буду жить
В цьому світі кожну мить.
Радість світла, осяйна
Зайде в серце, й, мов весна
Лагідна та запашна,
Буде квітнути вона,
Та не тільки навесні
Й влітку, а поки в мені
Цілі ночі, також дні
Серце б’ється. В тишині
Чути тихий стук його.
Ні, не скривдить більш його
Протягом життя всього
Вже ніхто й ніщо. Цього
Прагну я і певен в тім,
Що я житиму на цім
Світі в щасті чарівнім,
Неповторнім, неземнім.
Щастя в серце увійде
Й все нещастя відведе
В безвість, і повік ніде
Більш воно не забреде.
В безвісті воно згорить,
Мов сірник, у тую ж мить.
І в цім світі в щасті жить
Будуть люди всі щомить,
Все життя, яке мине
Назавжди, бо лиш одне.
Смерть ніхто ж не омине,
Як вона нас проковтне.
Євген Ковальчук, 30. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2025
автор: Євген Ковальчук