Скільки можна нас руйнувати,
Скільки можна, вже. нас убивати.
В країні достатньо смертей і багаття.
Може досить терпіти, нам, браття!
Ці, шакали, сміються в обличчя,
Відбирають, назавжди, життя.
Це дешеве «російське величчя»
Кожен день лізе в наше буття.
Звідкіль взялася ця горе-чума,
Чому сховалась під наш дах?
Тепер, не зникне, вона сама,
Все одно, знайдемо її по слідах.
Бо, вона була в наших серцях,
Була вірою в давнішніх снах.
Доки оманою не стала в очах;
Як наслання, на кожного з нас.
Проганяйте її зі своєї душі!
Вона погань й зло сподівань;
Наших мрій у добра, на межі,
Людських радощів, уболівань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2025
автор: filaya