Ромашкове поле, немов в заметілі…
Сонцю всміхаються квітоньки білі.
А вітер гойдає їх пісню любові
В травах вирує нектар загадковий...
Немов наречені всі росами вмиті,
В ніжній гармонії з неба блакиттю.
В танку, хороводом, метелики, бджоли...
Напевно, бал квітів за видноколом.
Цей рай білосніжний всіх манить красою
Повниться щастям, сльозою святою...
Вищебетує дзвінко їм жайвір пісні,
Дівчата сплітають вінки запашні.
Ворожать красуні, з надією в серці...
Лине в їх душах закоханих скерцо...
Позбавляючи квіточку білих обнов,
До останньої вірять в ніжну любов.
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2025
автор: Любов Таборовець