Вечір надходить… ближче до нічки,
Щораз думки, штормові, журливі,
Я поспішаю потоком річки,
Згадай коханий, були щасливі.
Із буревієм у морських хвилях,
Ти заблудився, світився маяк,
Я ж ніби пташка, злечу на крилах,
Скажи дістатися, до тебе як.
Сміливо з морем, веду розмову,
Прошу вгамуйся, прояви милість,
Сховай злу ревність, на дні морському,
Потіш наразі, блиском у штилі.
Та зрозумій, зізнався в коханні,
Часто шептав, я для нього зірка,
І нічка зникне, душа в зізнанні,
Ти наймиліша рожева квітка.
Тих слів забути, ніяк не в змозі,
Пристрасть, цілунки, ніжності зваба,
Під плескіт хвиль, вмлівала в гріхові,
Стань же опорою, буду рада.
Він моє щастя, душі натхнення,
Весняна мрія у піднебессі,
Від Бога й долі благословення,
Тож не загубимося, ми в часі.
О море - море, віднеси в далі,
Жорстку самотність, передай привіт,
Зніми із серця тягар, печалі,
Щоби для двох, став наймиліший світ.
19.06.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2025
автор: Ніна Незламна