Я добре розумію, що цей образ,
Який живе в уяві,
Це не ти, а тінь
Любові, що існує в мені,
Доки не вийде час.
Моє кохання, таке видиме, ти здається,
Наділяєш мене тією благодаттю,
Яка змушує страждати, плакати, впадати у відчай
Часом від усього, а часом
Возносить до небес у нашому житті,
Відчувати насолоду, яку ховають
Лише для обраних по той бік світу.
І хоча я знаю це, я потім думаю,
Що без тебе, без рідкісного
Приводу, який ти мені дав,
Моє кохання, явлене своєю ніжністю,
Сьогодні все ще там, у мені,
Спить і чекає
Когось, хто своїм покликом
Змусить його радісно відгукнутися.
Тому я дякую тобі і кажу:
Для того я прийшов у світ, щоб чекати тебе;
Для того я живу задля тебе, як ти живеш
Задля мене, навіть якщо ти про це не знаєш,
Задля великого кохання, яке відчуваю до тебе.
[b]SOMBRA DE MÍ[/b]
Bien sé yo que esta imagen
Fija siempre en la mente
No eres tú, sino sombra
Del amor que en mí existe
Antes que el tiempo acabe.
Mi amor así visible me pareces,
Por mí dotado de esa gracia misma
Que me hace sufrir, llorar, desesperarme
De todo a veces, mientras otras
Me levanta hasta el cielo en nuestra vida,
Sintiendo las dulzuras que se guardan
Sólo a los elegidos tras el mundo.
Y aunque conozco eso, luego pienso
Que sin ti, sin el raro
Pretexto que me diste,
Mi amor, que afuera está con su ternura,
Allá dentro de mí hoy seguiría
Dormido todavía y a la espera
De alguien que, a su llamada,
Le hiciera al fin latir gozosamente.
Entonces te doy gracias y te digo:
Para esto vine al mundo, y a esperarte;
Para vivir por ti, como tú vives
Por mí, aunque no lo sepas,
Por este amor tan hondo que te tengo.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Зоя Бідило