В нашій річці вчора гуси мили свої лапки.
А там жабки зібралися чомусь біля кладки.
То ж сиділи, гріли спинки. Чогось дожидались.
А гуси помили лапки та ще й покупались.
Плавали... в воді плескались. Сонечко світило.
І було так добре, гарно і дуже красиво.
Накупались наші гуси. Потім полетіли. Лиш тепер
зелені жабки всі загомоніли:
- Привітались. А навіщо? Нас вони ж не знали.
- "До побачення!"- сказали. Крилами махали.
- А ми всі які розумні. Тихо так сиділи. Ніякого діла
з ними мати не хотіли.
- Та й навіщо? Подивіться, ми - зелені. Славні. А вони
усі є білі і дуже негарні.
- Плавати зовсім не вміють. В них незграбні крила.
-Якісь дзьоби завеликі. Мова некрасива.
- Небу, сонцю, хмарі, вітру чом, скажіть, радіють?
Та ж вони, сказать по-правді, й літати не вміють.
- І чому таким ледачим до річки ходити?
Довго ще кричали жабки. Та що ж їм робити?
Пострибали знов в болото. Квакали до ранку. Лиш
знесилені заснули жабки на світанку.
---------------------------------------------------------------
Поміркуй, маленький друже, хто є з них нероба?
І скажи, чи є у світі *жаб'яча хвороба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Надія Башинська