Луїс Сернуда Жити в Сансуеньї (1)

Її  омиває  море,  посередині  месета,  (2)
Спекотна  й  обідрана.  Вона,  мачуха,
Прообраз  для  таких,  як  ти,  які  сумують
Без  неї  і  за  нею  плачуть.
Вона  недосяжна  земля,  яка  створила  тебе  за  своєю  подобою,
Щоб  викинути  геть.  У  ній  людина,
Яка  не  може  бути  кимось  іншим,  помилково  народжена,
Насправді  пропадає,  наче  покарана
Випадково  за  вічні  помилки  інших.
Незмінно,  серед  буремної  невизначеності,
Дивися  на  неї,  думай  про  неї.  Суха  земля,  плідне  небо,
Зі  снігом  і  сонцем,  повенями  і  посухами;
Мигдаль  і  опунції,  ковила  і  апельсини
Ростуть  на  ній,  то  пустеля,  то  оаза.
Біля  собору  звичайна  хата,
Біля  палацу  гральний  притон,
Хрипкий  крик  і  спокійна  мова,
Кохання  поряд  з  ненавистю,  ніжність  
Поряд  з  тортурами.  Там  все  непомірне.
Прості  шляхтичі  і  шляхетне  простолюддя,
Народ,  народжують  селян  і  тореадорів,
Священників  і  конокрадів,  пройдисвітів  і  пророків,
Коханців  і  партизанів.  Агов,  співвітчизнику,
Хоча  тебе  це  може  відштовхувати  від  її  фауни,
Речі  мають  ціну.  Влада  має  ціну,
Корупція  має  ціну,  невзаємне  кохання;
І  за  те,  що  ти  живеш  на  цій  землі,  ти  платиш  тим,
Що  не  живеш  ніде:  бредеш  у  вакуум  і  ніщо,  
Крізь  світ,  який  нічого  не  знає  про  Сансуенью  і  її  дітей.
Якби  колись  вона  стала  нашою.
Колись  чужі  народи  боялися  й  ненавиділи  її,
І  було  чудово  бути  нею;  потім  вся  її  
Вроджена  нерозумність  перетворилася  на  божевілля,
Наче  нав'язаний  дивовижний  парадокс.
Вона  жила  смертю,  так,  але  зі  страхітливою  
Славою.  Сьогодні  ми  закінчуємо  життя
В  чужих  закапелках.  А  тим  часом
З  неї  і  її  незворотних  руїн  черви
Виповзають  і  процвітають.
Виживи,  щоб  це  побачити.
Виживи,  щоб  це  побачити.
[i](1)  Сансуенья  -  образ  утопічного,  ідеалізованого  або  втраченого  світу
(2)  Мeseta    (Іберійська  Месета  або  Кастильське  плоскогір'я)  —  плато  в  Іспанії  та  Португалії,  яке  займає  більшу  частину  Піренейського  півострова  [/i]

[b]Luis  Cernuda  SER  DE  SANSUEÑA[/b]
Acaso  allí  estará,  cuatro  costados
Bañados  en  los  mares,  al  centro  la  meseta
Ardiente  y  andrajosa.  Es  ella,  la  madrastra
Original  de  tantos,  como  tú,  dolidos
De  ella  y  por  ella  dolientes.
Es  la  tierra  imposible,  que  a  su  imagen  te  hizo
Para  de  sí  arrojarte.  En  ella  el  hombre
Que  otra  cosa  no  pudo,  por  error  naciendo,
Sucumbe  de  verdad,  y  como  en  pago
Ocasional  de  otros  errores  inmortales.
Inalterable,  en  violento  claroscuro,
Mírala,  piénsala.  Árida  tierra,  cielo  fértil,
Con  nieves  y  resoles,  riadas  y  sequías;
Almendros  y  chumberas,  espartos  y  naranjos
Crecen  en  ella,  ya  desierto,  ya  oasis.
Junto  a  la  iglesia  está  la  casa  llana,
Al  lado  del  palacio  está  la  timba,
El  alarido  ronco  junto  a  la  voz  serena,
El  amor  junto  al  odio,  y  la  caricia  junto
A  la  puñalada.  Allí  es  extremo  todo.
La  nobleza  plebeya,  el  populacho  noble,
La  pueblan;  dando  terratenientes  y  toreros,
Curas  y  caballistas,  vagos  y  visionarios,
Guapos  y  guerrilleros.  Tú  compatriota,
Bien  que  ello  te  repugne,  de  su  fauna.
Las  cosas  tienen  precio.  Lo  es  del  poderío
La  corrupción,  del  amor  la  no  correspondencia;
Y  ser  de  aquella  tierra  lo  pagas  con  no  serlo
De  ninguna:  deambular,  vacuo  y  nulo,
Por  el  mundo,  que  a  Sansueña  y  sus  hijos  desconoce.
Si  en  otro  tiempo  hubiera  sido  nuestra.
Cuando  gentes  extrañas  la  temían  y  odiaban,
Y  mucho  era  ser  de  ella;  cuando  toda
Su  sinrazón  congénita,  ya  locura  hoy,
Como  admirable  paradoja  se  imponía.
Vivieron  muerte,  sí,  pero  con  gloria
Monstruosa.  Hoy  la  vida  morimos
En  ajeno  rincón.  Y  mientras  tanto
Los  gusanos,  de  ella  y  su  ruina  irreparable,
Crecen,  prosperan.
Vivir  para  ver  esto.
Vivir  para  ver  esto.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Зоя Бідило