так не буде, як було,
і щаслива, знаєш, що?..
інколи тре відпустити —
щоб життя пусте не жити,
щоб життя лиш наповняти —
і себе в собі прийняти 🌾
треба мало - не без міри.
трохи мудрості і віри.
і свободи — не від світу,
а щоб тішитись від квіту.
вікна серця все ж промити -
і у темний час світити.
бути — просто, не для всіх.
чути співи, танці, сміх,
жити — навіть поміж страху,
огорнути втоми птаху.
наша сила там, де час.
це єдине, що є в нас.
19/10/2020 (м. Тернопіль, вул. Новий Світ)
*дописано 21/06/2025 (Польща, м. Кельце)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Olivia Home