Сірим маревом ллє зима.
Лихоманить вогнем страх.
Якщо ти живеш недарма,
Скільки правди в твоїх днях?
Скільки щастя забрав сум?
Скільки кроків зібрав плай?
Обіцяв берегти красу.
Залишався один - хай.
Говорив, що віки - мить.
Гнав по колу вітрів шал.
Брав за фарбу небес блакить
Та світанки дощем втішав.
Вільним пісням давав життя.
Сіяв тіні немов тавро.
Та втомився від забуття,
Від брехні, що бруднить рот.
Помічав у собі бруд
Гамував у душі злість.
Був такий же, як я - Брут.
Не володар. Лише гість.
Від тепла потечуть сніги,
Якщо ти побратим вогню.
Ми ж з тобою не вороги.
Я так само служу дню.
Ми зустрінемось між колон.
Там, де досі бринить сміх.
Якщо смерті порвеш полон -
Значить, брате, пробач їх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Seth