Світає…
І ніч догоряє.
В маленькій хатині
сім’я спочиває.
Втомились…
У полі трудились.
Під сонцем спекотним
вони наморились.
Щоночі,
стуливши лиш очі,
іде від них втома
із снів їх пророчих.
Так тихо…
І хвіртка не рипне,
боїться, що скрипом
розбудить ще лихо.
Вставати
почне перш всіх мати,
в печі розпаливши,
день впустить до хати.
Світанок…
Ще мить і на ґанок
зайде повноправно
новий день і ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Ольга Калина