Дощі ідуть, і з ними я кудись -
Туди, де мирно після перемоги.
Калюжі топчуть мої босі ноги –
Блакитну вись.
Дощі ідуть, женуть мене вперед,
Щоб, озирнувшись, я не остовпіла.
Одежа липне все щільніш до тіла –
Тягучий мед.
За небокраєм вже дощу нема.
Війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2025
автор: Оксана Дністран