Хай-яй-яй-яй...
Ми збилися з курсу !
Заблукали між зір.
В тіні космосу,
На дотик, шукаємо свій старий маршрут.
Та хтось видалив його,
Стер і забув.
Хай-яй-яй-яй
Переплутали орбіти
Хай-яй-яй-яй
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали орбіти..
Хай-яй-яй-яй...
Не на ту планету...
Нащадки добра,
Кохання,
Любові,
Діти зір.
Але ми в полоні знову!
Вір, не вір.
Ой, далеко так далеко,
Знов
до зір.
Світло згасло
І ми стали самі.
Самотні,
Одинокі.
Покунуті,
Забуті.
Непочуті.
Невідчуті.
Відчуваємо себе,
Як чужі в пітьмі.
Тільки вітер шепоче нам свою пісню
І ми танцюємо в невагомості вічній.
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали орбіти..
Хай-яй-яй-яй..
Хай-яй-яй-яй..
Переплутали орбіти.
Хай-яй-яй-яй.
Не на ту планету..
Нащадки добра.
Кохання.
Любові.
Діти зір.
Але ми в полоні знову,
знову й знову
в цім полоні..
Може це сон,
А може це знак,
Що наш дім давно не там,
Де був, так
Ми створимо нову планету для себе,
Де буде вічно сяяти наше небо.
Хай-яй-яй-яй...
Переплутали орбіти.
Хай-яй-яй-яй..
Не на ту планету
Нащадки добра
Кохання,
Любові,
Діти зір
Спустились
І більш не піднялись з колін,
Забули коріння свої,
Крила зламали.
А, як же літали,
Як же кохали.
В полоні, в темниці
застряли, застряли.
Гріхопадіння.
Гріхопадіння.
Не буде розкаяння,
Відсутнє сумління.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2025
автор: oreol