ДОРОГЕ І СЕРЦЮ МИЛЕ
(Світлій пам’яті батьків)
Зайшла в відчинені ворота,
Для мене хтось їх відчинив,
Росте вербичка коло плота,
Яку дідусь ще посадив.
За ворітьми чека подвір’я,
Воно у квітах, як колись.
Там, може, стріну надвечір’я…
І пахощі там розлили́сь.
Серед подвір’я біла хата,
Мов намистина, збереглась,
Нема роки́ в ній мами й тата,
Давно тут пісня не лила́сь.
Ще й чорнобривці біля хати,
Щороку там вони цвітуть,
Любили їх і батько й мати…
Їх провели́ в останню путь.
Барвінок стелиться усюди,
У хаті все, як і було́,
Та лиш батьків у ній не бу́де,
Не вкриють пасма їх чоло.
І сад давно вже зажурився,
Нема веселощів у нім,
На все він з сумом подивися…
Батьківську пам’ять бережім.
Тут дороге усе і миле,
Бо все це – пам’ять від батьків,
Мене добру в цій хаті вчили,
Та не вернути тих часів.
19.06.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР