Коли наближається часу тремтіння,
До клітки душі крізь свідомість шпарини,
У шепіт поволі від слова-склепіння,
Пірнаєш раптово до сірої днини.
Чи треба летіти за нею до краю,
У світ непритомності глини голодний,
Який не освячено вогником раю -
Спочинку шукати в скорботі холодній,
Де у нескінченності мацати простір
І голос свій тихий за спів видавати,
Де з шереху рук починається постріл,
Де сплять безпробудно зрадливі Пенати
І хмарно під небом, хоч вітер надії
Поволі штовхає за Сонцем у спину
І радить шукати рятунку у мрії,
І рухатись далі у світ без упину…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=-QlsqyxUkro
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2025
автор: bloodredthorn