Мене хвилює так культура,
Картина, друзі, ох, похмура,
Бо нецензура править світом,
Та де ж поділи серця світло?
Для чого ми живем у бруді,
Немов роздягнені, роззуті?
Та де ж поділася культура?
Чому в душі така структура?
Ми ж в першу чергу, звісно люди,
Чистоти в нас повинні бути,
Краса і мудрість - ось, наш рівень,
Щоби було майбутнє гідним.
Повага, стриманість, порядність,
Хіба на кроки ці не здатні?
Щоб всі досягнення народу
Несли в серця лиш насолоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик