Я знаю: серце не дає спокою,
Не задовольнившись удосталь ніжною грою;
Зітхаю, мила, порою,
Що вже давно не з тобою.
Колись ми зустрінемось можливо,
І згадаєш ти з посмішкою, пустотливо,
Як ми брели з тобою стежкою
Веселих, солодких утіх,
Так, є що згадати, і не гріх.
Твій дзюркотливий, милий сміх!
(переклад власної поезії 22.01.1997 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2025
автор: Ростислав Сердешний