А цей білий світ крихкий, як кришталь
Від дотику рук сиплеться, як пісок. .
Ніхто не вічний - на землі на жаль...
На ній порахований кожен наш крок.
А нічого вічного немає, -
Ми всього лиш гості у цьому житті.
Все проходить з часом, все минає...
Минають найкращі - миті золоті.
А прийде час покличуть небеса
Злечу у вдалечінь наче журавлі.
Зів'яне, як квітка моя краса...
Піду у вічність до матінки землі.
Коли піду за обрій - інший світ
Закрию я свої очі назавжди .
Упаду жовтим листячком із віт,
Покриють мене білі - білі сніги .
Згасне - сонечко моє на землі, -
Білий день наче ніч для мене стане .
Візьмуть мене на крила журавлі...
І заплаче дощем небо туманне.
В піснях буде жити моє ім'я
Згадають після смерті рідні, друзі.
Прийду в гості на свято до вас я...
Зацвіте для мене калина в лузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2025
автор: Чайківчанка