Є у мене друзі незрадливі:
Річка, берег і поля, поля.
Радісні, прості, невередливі,
Гарні – зблизька, а які здаля!
Зустрічають як дитину мати,
Пестять, стелять, гріють залюбки,
Так багато дозволяють брати,
А самі лиш слухають рядки.
Душу зачаровують красою,
І думкам лінитись не дають.
Я люблю їх з ранньою росою
І коли зірки на ніч встають.
26.09.1994
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2025
автор: Людмила Коломоєць