Пригорну я до сердéнька
Світлі почуття,
Наче батько чи то ненька
Ріднеє дитя.
Серце лагідне й тендітне,
Мовби квітів цвіт,
Пишно, буйно враз розквітне
На увесь цей світ.
Ні, не буде сумувати
Більш воно повік.
Світлі почуття тримати
Буде цілий вік
І ділитиметься ними
З усіма людьми,
Щоб ніколи вже сумними
Не були всі ми,
А життю лише раділи,
Доки не мине,
А не тільки животіли,
Бо лише одне
В нас воно, бо більш не буде.
Іншого життя
Жоден з нас вже не здобуде.
Слід нам до пуття
Правду цю просту збагнути
І як слід робить,
Та не марно спину гнути,
А щоб заробить
Щастя те, яке бажає
Мати кожен з нас,
Доки ще повз нас минає
Наш життєвий час,
Що минути, звісно, може
В будь-якую мить.
Ось, чому на світі гоже
Слід нам жить щомить.
Євген Ковальчук, 25. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: Євген Ковальчук