Попід сонцем я стою,
А воно палає.
І, мов сніг, я розтаю.
В мене виникає
Враження таке. Мене
Ніжно зігріває
Сонце світле, осяйне.
Серденько співає.
В нім приємні почуття
Будяться, мов діти.
З сонцем я усе життя
Буду вкрай радіти.
Так, радітиму знов, знов,
Без кінця та краю.
Житиму я радо, мов
У небеснім ра́ю,
Бо цього найбільше я
В світі цім бажаю,
Бо лихії почуття
Всі лиш зневажаю.
Хай вони в один момент
Вигорять, мов дрова,
До кінця, цілком, ущент
Всі багаттям слова,
Що тече із уст моїх
Довгою рікою,
Щоб не мали більше їх
Ми повік з тобою.
Хай лиш добрі почуття
В серці кожен має
Цілеє своє життя,
Що іде, минає,
Плине, протіка, біжить
Все без перестання,
Аж допоки не збіжить
Мить його остання.
Євген Ковальчук, 24. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2025
автор: Євген Ковальчук